Серед експонатів єдиного у світі «Музею чортів» в Каунасі є український «чорт з черевиками»

{mosimage}Коли вперше відвідуєш країну чи місто, цікавишся: а що ж унікального тут можна побачити та дізнатися. У Каунасі, невеличкому литовському місті, вам з гордістю кожен городянин, перш за все, розповість про унікальний, єдиний у світі музей, де зібрано три тисячі чортів. Так, так. Це не відомий вислів Д’артаньяна «Три тисячі чортів!», а саме кількість «рогатих» експонатів. Це своєрідний «філіал пекла» у Каунасі. Вхід у музей коштує 6 LTL (грошова одиниця Литви), а це приблизно 18,42 грн. Знімати і фотографувати заборонено, лиш за окрему плату – 35 LTL (107,45 грн.) .

{mosimage}Атмосфера тут справді містична. Це відчувається, як тільки переступаєш
поріг. Хоча всі експонати за склом і близько підходити до них, ніби,
щось заважає, утримує. Загалом, у музеї можна побачити найрізноманітнішу
нечисть: з кераміки, дерева, металу, шкіри, скла, пластмаси і навіть з
різних екзотичних матеріалів. Чорти тут і страшні, і кумедні, і сумні, і
загадкові.

Дідько тут зображений на всьому: на попільничках,
підсвічниках, горнятках, ручках, значках, цукерках, картах. А ще тут є
тростина з рогами і хвостом, афіші, театральні програмки, чорт, який
вистрибує з пивної гальби і навіть замаскований під макогін. Усього й не
перелічиш, адже музей розташовано на трьох поверхах.  На одному з них 
експозиція з України. Тут і «чорт з черевичками» з Гоголівских «Вечорів
на хуторі біля Диканьки», і двійко симпатичних чортенят від Людмили
Кучми і безліч інших, доволі цікавих, персонажів з нашого фольклору.

Є
тут і молдавський «чорт на тютюновому листку» (як відомо, тютюн –
чортове зілля), і польський «чорт-жартівник» (той, що за свій жарт сім
років наймитом був у бідняка), і «ленінградський чорт після блокади» –
худий і злющий.

{mosimage}Не обділені увагою й представниці жіночої статі:
«чортиха з Каунаса», «подруга чорта», «чорт-баба», відьмочки. Загалом,
чорти  до музею «приїхали» з 23 країн світу. Є тут дерев’яні маски з
Африки, Японії, Франції, Німеччини, Канади, Італії. У кожного нечистого –
своя історія, філософія, житейська мораль. Ось, наприклад, така: «І
чорти ангелами були, допоки в пекло не потрапили», – тобто легко бути
праведником, коли життя дозволяє…
А почалося все ще у минулому
столітті. У Каунасі  жив художник Антанас Жмуйдзінавічюс (1876-1966). І
був він дуже цікавою та оригінальною особистістю. Жив, творив і мав
незвичне хобі – колекціонував  «нечисту силу». Першого дияволятка йому
подарували в 1906 році. З тих пір колекція почала поповнюватися різними
експонатами. За замислом художника треба було зібрати «чортову дюжину»,
тобто тринадцять чортиків.

{mosimage}Число 13 для  нього було щасливим. Коли люди
дізналися про дивака-художника, який збирає «чортів», зросла його
популярність і кожен вважав справою честі познайомитися з ним та
принести у подарунок свого дідька, відьму чи іншу нечисть. Захоплення
чортівщиною стало справою усього життя Жмуйдзінавічюса. Загалом, він
зібрав 20 дюжин, тобто 260 бісів, як то кажуть, до кольору і вибору.
Саме ця колекція нечистої сили стала основою сучасної експозиції. Музей
було створено в 1966 році, після смерті художника.
{mosimage}Спочатку музей
розташовувався у двоповерховій старій будівлі, та через збільшення
кількості експонатів у 1982 році було добудовано третій поверх.
Наприкінці 1991 року нараховувалося 1724 чортів, з яких більше тисячі
було представлено на огляд широкого загалу, решта – у фондах. Після
відкриття музею, люди активно «включилися» у поповнення скарбниці музею.
Першим подарунком став Жемайтійський чорт зі справжнім конопляним
хвостом. Це яскравий представник народної творчості Литви.

Наступний
експонат – скульптуру «Архангел Михаїл перемагає чорта» приніс звичайний
відвідувач. Далі був експонат  «шпієрас». Шпієрас – автентичний
персонаж литовського народу. Місцеві розповідають, що цей чорт
спускається на землю щосуботи ввечері і чимчикує на танці. Там він
перетворюється у моторного парубка і намагається підманути дівчат.
Впізнати шпієраса можна, наступивши йому на ногу: якщо відчувається
копито, тоді це і є чорт.
{mosimage}Взагалі литовська народна скульптура –
явище  унікальне. Цікаво те, що в її основі лежить християнська
культура, історія та іконографія, яка до сих пір зберігає вірність
релігійним сюжетам, практично не залишивши нам ні побутових, ні жанрових
мотивів. Для народної творчості, яка завжди більше тяжіє до фольклору і
побуту й ніколи не була виключно релігійною. Це дуже незвично.
Тривалий
час мистецтвознавці пояснювали цей феномен тим, що дерев’яна
скульптура, як вид мистецтва, прийшла в Литву доволі пізно – на рубежі
XIV-XV століть. Та знахідки  археологів у другій половині ХХ ст. 
заперечили цю гіпотезу. Уламки знайдених древніх язичницьких божеств
зустрічаються у торф’яниках майже усюди, а біля Паланги знайдено цілу
двометрову скульптуру. Доведено, що дерев’яна скульптура існувала в
Литві з давніх-давен, от тільки відшукати її сліди важко, бо дерево
швидше руйнується, ніж камінь чи метал.

{mosimage}Окрім цього, предмети язичництва
цілеспрямовано і послідовно знищувалися під час впровадження
христянства. І чорт  був єдиним жанровим протистоянням канону. В цілому
християнському світі люди зайвий раз боялися згадати лихе, особливо
проти ночі, а литовці навпаки не боячись розміщували його зображення в
домі. У литовських казках чорт грає далеко не останню, і що важливо – не
завжди негативну роль.
Християни-ремісники наділяли чорта усіма
людськими недоліками, часто зрозумілими й такими, що легко можна
пробачити. Будь-який чорт був не просто лихим – у масках чортів, які,
наприклад, виготовляли на масляницю, легко було впізнати злого
господаря,  хитрого крамаря чи сусіда-п’яничку. У литовських казках,
билинах, загадках і приказках чорта завжди змальовують як гарного,
веселого, багатого, хоча деколи недолугого парубка.
{mosimage}В українській
міфології чорти є зооморфними й антропоморфними істотами. Маленькі,
чорненькі, вертляві, з ріжками, свинячим п’ятачком, копитцями і хвостом –
вони  всюдисущі та надзвичайно живучі. Символізують люципери таємничі
надприродні сили, усі недобрі починання на землі. Аспиди і похідні від
них образи є символами зла, попри те, що за певних обставин можуть
допомагати людям. Християнство в надприродні сили внесло певну систему. З
плином часу на чолі всіх злих сил став чорт, що також зветься дияволом,
сатаною чи демоном, і йому  підпорядковуються всі інші сили: володарі
хати й природи та шкідники життя — усі вони звуться бісами –  силою зла,
нечистю.
Цікавий ще такий факт, що в одного з постійних
«постачальників» музею, колекціонера Гедімінаса Юренаса, вдома зібрано 2
500 бісенят. Тож справа Жмуйдзінавічюса має своїх послідовників. До
речі, колекція поповнюється досі. Тож будь-хто має можливість зробити
«Музею чортів» у Каунасі подарунок.