Старійшини стрийського футболу
{mosimage}28 серпня 2011 року ми відзначали 100-річчя з дня заснування відомої галицької футбольної команди «Скала» (Стрий). До цієї ювілейної футбольної дати керівництвом «Скали», оргкомітетом по святкуванню 100-річчя ФК «Скала» (Стрий), фан-клубом ФК «Скала» (Стрий) та рекламною агенцією «Футболпростір» були підготовлені різноманітні книги, буклети, значки та вимпели про цей славетний футбольний клуб.
На превеликий жаль, немає вже в живих тих людей, які у далекому 1911 році стояли у перших рядах зародження футбольної команди та творили футбольну славу стрийської «Скали». Однак, слава Богу, що ми, палкі прихильники та вболівальники стрийського футболу, до яких причисляю і себе, маємо змогу на домашніх матчах нашої улюбленої команди–стрийської «Скали» — бачити на трибунах Стрийського центрального міського стадіону «Сокіл» старійшин стрийського футболу.
До цього розділу ввійшли 9 найстарших за роками старійшин стрийського футболу, за кордоном їх називають «синьйори», які у свій час виступали та прославляли різноманітні стрийські футбольні команди на багатьох футбольних турнірах і примножували гідну славу стрийського футболу. За це їм шана та повага від вболівальників та прихильників стрийського футболу.
Цікавий факт, що «наймолодшому» із них пішов восьмий десяток, а найстаршому – дев’ятий десяток.
Подубинський Мирон Васильович. Народився 2 листопада 1924 року у м. Сянок, що на Лемківщині. Після успішного закінчення школи та навчання у гімназії батько купив йому футбольний м’яч. Далі працював у «Народній торгівлі» м. Сянок. Після роботи приходив на стадіон, де проводила свої тренування команда спортивного товариства «Лемко».
Ця команда у 1940-1941 рр. брала участь у першості Галичини та спортивного товариства «Україна», у якій виступали футбольні дружини: «Тризуб» (Львів), «Пролом» (Станіслав), «Дністер» (Самбір), «Ватра» (Дрогобич) та «Скала» (Стрий). За стрийську «Скалу» в той час грав добре відомий футболіст В. Горохов’янка. Пан Мирон пригадує, що у команді «Лемко» разом з ним деякий час виступав легендарний український футболіст Олексадр Скоцень. Хотів би зазначити, що Мирон Васильович грав на позиції оборонця та нападника.
{mosimage}У 1942 році до Сянока на товариську гру приїхала стрийська «Скала». Перемога тоді була за господарями поля. У 1944 році пана Мирона призвали до лав радянської армії. І навіть там він не розлучався з футболом, виступаючи за команду своєї дивізії. Згодом усіх солдатів, які були родом із Західної України, відправили на східний фронт. Пан Мирон пригадує, що у 1948 році вони зіграли товариську гру внічию (2:2) зі збірною Пхеньяну.
Після демобілізації Мирон Васильович Подубинський переїхав до Стрия – його земляки із Лемківщини були переселені на терена Стрийщини. З 1948 року почав працювати на заводі «Металіст». Відразу став виступати за заводську футбольну команду «Нафтовик», яка була однією з найкращих у першості Дрогобицької області. Успішно виступав і за команду «Буревісник», яка була створена при змішторгу та за сільську команду с. Добряни. У 1950 році футбольна команда с. Добряни перемогла у першості Дрогобицької області і здобула право виступати у фінальній пульці кубка України ДСТ « Колгоспник».
У добрянській команді крім місцевих футболістів грали і стрияни – Євген Підгорний, брати Роман та Ярослав Кухи, Роман Ботвін та Мирон Подубинський. У фінальній пульці Кубка України сільська команда с. Добряни здолала опір своїх суперників, представників Миколаївської області. У цікавому та драматичному футбольному матчі вольову перемогу здобули саме добрянські футболісти (5:4) і вперше стали володарями Кубка України ДСТ «Колгоспник» 1950 року. У складі команди с. Добряни у тому пам’ятному фіналі виступав і Мирон Подубинський.
На завершенні своєї футбольної кар’єри пан Мирон обслуговував футбольні поєдинки першості області. Понад 41 рік Мирон Васильович Подубинський пропрацював на Стрийському заводі «Металіст» та отримав почесне звання «Ветеран праці». На даний час він, незважаючи на свій поважний вік, є палким прихильником стрийського футболу і завжди є присутній на домашніх матчах стрийської «Скали».
Вац Євген Франкович. Народився 10 грудня 1924 року в Стрию. З молодих років пан Євген почав працювати ливарником у ливарному цеху заводу ім. Кірова (нині–ВАТ «Завод «Ковальського пресового обладнання»). Незважаючи на важку працю, він щодня після зміни поспішав на стадіон, де тренувалася його футбольна команда.
18-літнім юнаком почав виступати за футбольні команди нашого міста, зокрема за стрийський «Буревісник». Незмінне амплуа пана Євгена – центральний захисник. Разом з ним виступали Мирон Подубинський, з яким пан Євген приятелює і зараз, а також Роман Ботвін, Микола Дереш, Степан Левицький, Дмитро Шоробура, Петро Котурбаш та інші, яких, на превеликий жаль, вже немає з нами, але пам’ять про них живе і досі.
Уболівальники зі стажем пригадують, що Євген Франкович Вац завжди виділявся високою ігровою культурою, чесністю і коректністю як на футбольному полі, так і в повсякденному житті. Ніколи не сперечався з арбітрами. «Євген Вац грав красиво–ногами і головою», — пригадують стрийські вболівальники футболу.
За те його і люблять. Грав Євген Франкович і на першості Дрогобицької області за стрийський «Нафтовик», який представляв завод «Металіст». У 1953 році команда завоювала Кубок області. Незабаром Євгена Ваца було включено до складу збірної Центральної ради ДСТ «Колгоспник». Ось хто виходив на поле у команді «Нафтовик» (Стрий) 1949 року: В. Горохов’янко, О. Майоров, В. Дяк, М. Подубинський, Л. Пижанський, С. Наливайко, В. Шуменда, М. Дереш, Р. Кух, Є. Вац, Я. Кух.
На даний час Євген Франкович Вац перебуває на заслуженому відпочинку. Але разом зі своїми друзями Мироном Васильовичем Подубинським, Едвардом Михайловичем Стецковичем, Романом Андрійовичем Сенишиним, Мар’яном Михайловичем Сусяком, Миколою Дмитровичем Гарасимівим, Іваном Богдановичем Баб’яком цікавиться футбольними справами та завжди відвідує домашні матчі стрийської «Скали» та інших різноманітних футбольних турнірів, які проводяться на теренах Стрийщини.
Пижанський Леонід Іванович. Народився 11 листопада 1929 року у селі Добряни. У 1947-1948 рр. виступав за добрянську сільську команду «Колгоспник», яка неодноразово була однією з кращих у першості Дрогобицької області. Також Леонід Іванович Пижанський вдало виступав і за стрийські футбольні команди «Нафтовик» та «Металіст».
Пізніше навчаючись у Львівському сільськогосподарському інституті виступав за збірну інституту на різноманітних футбольних турнірах. Тривалий час працював викладачем у Стрийському державному технікумі механізації та сільського господарства (нині Стрийський державний аграрний коледж ЛНАУ). У даний час перебуває на заслуженому відпочинку. Час від часу відвідує домашні поєдинки стрийської «Скали» та добрянської футбольної команди, а також різноманітні футбольні турніри за участю ветеранів стрийського футболу.
Гарасимів Микола Дмитрович. Народився 17 грудня 1932 року у с. Добряни. Дуже важко знайти на Стрийщині серед вболівальників футболу зі стажем тих, хто не знає Миколу Дмитровича Гарасиміва. У свій час пан Микола стояв на воротах за футбольні збірні команди Добрян, Стрия, Дрогобицької області та України. Грати у футбол Микола Дмитрович почав ще школярем.
У 1948 році він отримав запрошення до лав команди збірної Дрогобицької області, яка була сформована на базі добрянської футбольної команди. У 1950 році футбольна команда «Колгоспник» (Добряни) виборола кубок Дрогобицької області з-поміж 26 команд. А згодом завоювала у Києві Кубок України серед сільських команд. У 1955 році кандидат у майстри спорту СРСР Микола Гарасимів виступав у складі збірної України у Кубку СРСР по всесоюзному спортивному товаристві «Колгоспник».
Завдяки динамічній та результативній грі збірна України виборола почесне четверте місце. У 60-х роках він захищав ворота стрийських команд «Нафтовик», «Металіст», «Спартак» та футбольну команду села Добряни. Окрім спортивної біографії у житті Миколи Дмитровича Гарасиміва є яскраві сторінки активної діяльності по відродженню нашої української Незалежності. У 1989 році пан Микола очолив у селі новостворений осередок товариства «Меморіал».
Під його керівництвом розпочалися пошуки останків вояків УПА, які загинули у нерівному бою з підрозділами НКВД на хуторі Береги. Їх було знайдено і поховано у братській могилі. Як член ініціативного комітету с. Добряни вніс і свою частку праці у спорудження пам’ятника у своєму рідному селі Добряни. Крім того, Микола Дмитрович Гарасимів відвідує домашні матчі стрийської «Скали» та добрянської футбольної команди і є палким прихильником стрийського та добрянського футболу.
Стецкович Едвард Михайлович. Народився 6 грудня 1933 року у Стрию. З ранніх років він полюбив футбол. У 1949 році він поступив у Стрийське ремісниче училище (нині Вище художнє училище). Вже тоді пан Едвард був капітаном команди цього училища. Згодом, працюючи на деревообробному меблевому комбінаті «Стрий», Едвард Михайлович виступав за футбольну команду ДОКу.
Відтак – служба в армії на Далекому Сході. У першості Далекосхідного військового округу футбольна команда військової частини, в якій служив Едвард Стецкович, стала чемпіоном цього округу. Після служби в армії він повернувся до Стрия, де виступав за футбольну команду газового управління. У той час на базі газового господарства було сформовано одну з найсильніших команд – стрийський «Авангард», яка завжди була у призерах першості Дрогобицької області. Також виступав і за стрийський «Локомотив», що був сформований на базі вагоноремонтного заводу.
Ця команда була неодноразовим призером різноманітних турнірів, що проводила Львівська залізниця. Все ж більшість років своєї трудової та спортивної діяльності Едвард Михайлович віддав стрийському заводу «Металіст». Неодноразово виступав за команди заводу та футбольні команди Стрия, які у різноманітних змаганнях були на провідних місцях. Разом зі своїм другом дитинства — Мар’яном Михайловичем Сусяком — грав у нападі, хоча Едвард Михайлович був універсалом у команді.
Однак у ті часи стрийський «Авангард» завжди «засуджували» у фінальних турнірах, не давали вибороти звання чемпіона, щоб не втрачався престиж обласного центру. У розмові зі мною Едвард Михайлович Стецкович наголосив, що, на превеликий жаль, сьогодні втрачається краса гри, бракує натхнення та патріотизму під час виступів за своє місто, область та Україну.
Необхідно базуватись на усіх рівнях на своїй молоді, а не на закордонних футболістах, які на сьогоднішній час грають у багатьох командах Прем’єр-Ліги та першої ліги українських чемпіонатів. Вимагають більшої уваги дитячий та юнацький футбол. На Стрийшині є добрі тренерські кадри, але матеріально-технічна база потребує зміцнення та вкладення фінансів для її оновлення.
Дуже приємно бачити на домашніх матчах стрийської «Скали» та на різноманітних футбольних ветеранських турнірах завжди привітного та усміхненого Едварда Михайловича Стецковича, який палко підтримує та вболіває за нашу стрийську футбольну команду «Скала».
Сусяк Мар’ян Михайлович. Народився 6 травня 1934 року у м. Стрию. «Спортивне хрещення» пройшов у Стрийській ЗОШ № 5 під керівництвом вчителя фізкультури Степана Степановича Левицького, який і був його першим тренером. Саме Степан Степанович привив своєму учню Мар’яну любов до спорту та футболу зокрема. Після закінчення школи Мар’ян Михайлович Сусяк здобув професію водія.
У 1953 році він виступав за стрийську команду «Локомотив», яка базувалася на вагоноремонтному заводі. На цьому заводі колектив фізкультури очолював Анатолій Касьянович Сахнюк–справжній ентузіаст спорту. У тому ж році стрийський «Локомотив» на змаганнях, які проходили у м. Рівне, став чемпіоном Львівської залізниці. Згодом, під час військової служби у лавах Збройних Сил СРСР, пан Мар’ян виступав за збірну військової частини. Понад 20 років Мар’ян Михайлович сумлінно працював у Стрийському таксомоторному парку.
Крім того виступав у стрийському «Авангарді», який був створений при газовій конторі. Палким прихильником стрийського футболу був керівник Стрийської газової контори Володимир Дмитрович Гапун. У стрийській команді Мар’ян Михайлович Сусяк грав у нападі, разом зі своїм добрим товаришем ще з дитячих років Едвардом Михайловичем Стецковичем.
Крім того, пан Мар’ян був незмінним водієм автомашини ГАЗ-51, накритої брезентом, де дерев’яні дошки заміняли сидіння. На цьому автомобілі стрийська футбольна команда «Авангард» добиралася на футбольні матчі по усій Львівщині. Дуже часто виїжджали у сусідні області на товариські матчі, зокрема у Закарпаття. Кілька років Мар’ян Михайлович Сусяк працював на заводі «Металіст», де футбол теж був на висоті.
Між цехами проводили першість заводу, а головна заводська команда цілком заслужено вважалася однією з найкращих в області. На думку пана Мар’яна, на превеликий жаль, у наших командах немає патріотизму. У його молоді роки не гроші, а любов до футболу, відданість своїй футбольній команді були визначальними у спорті. Слід відзначити, що потрібно якомога більше приділяти уваги та фінансуванню дитячого та юнацького футболу. Мар’яна Михаловича Сусяка завжди можна побачити на домашніх матчах улюбленої команди – стрийської «Скали».
Сенишин Роман Андрійович. Народився 26 жовтня 1935 року у с. Дроговиж Миколаївського району Львівської області. Його по праву можна вважати ветераном спортивної та освітянської ниви Стрия. Він знана та шанована людина у нашому місті, багаторічний директор ЗОШ № 2, ветеран стрийського футболу. Усією душею пан Роман вболіває за рідне місто, за його здобутки, а особливо на спортивній ниві.
Ще навчаючись у школі с. Дроговиж дуже полюбив футбол, виступав за шкільну та сільську команду рідного села. Під час навчання у технікумі в с. Черниця теж грав у футбол за цей навчальний заклад. Під час служби у рядах Збройних Сил СРСР виступав за футбольну команду полку та дивізії на першість Прикарпатського військового округу. Не оминули Романа Андрійовича і військові події 1956 року в Угорщині, де він отримав поранення.
Під час навчання у Львівському державному університеті імені Івана Франка виступав за футбольну команду рідного університету, яка у першості серед вузів Львова посіла друге місце. Крім того виступав у першості України серед вузів. З 1957 року виступав за команди м. Стрия. На той період часу у газовій конторі була досить сильна команда, де грали найкращі футболісти Стрия. Керував газовою конторою палкий прихильник стрийського футболу Володимир Дмитрович Гапун. «Мотором» тієї команди був вправний нападаючий Роман Сенишин.
У 1961-1962 роках на Стрийському вагоноремонтному заводі (ВРЗ) було створено футбольну команду «Локомотив». Силами колективу заводу було збудовано стадіон. У кожному цеху ВРЗ була своя футбольна команда. Незабаром «Локомотив» посів друге місце у першості Львівщини. Разом із паном Романом у цій команді виступали: Я. Демчишин, М. Вовк та Р. Данилюк. Пізніше, працюючи вчителем у Стрийській ЗОШ № 6, Роман Андрійович Сенишин за сумісництвом тренував футбольні команди Стрийської ДЮСШ.
Серед його вихованців є чимало відомих футболістів. У 1974 році Роман Андрійович Сенишин був призначений директором Стрийської СШ № 2. Немало добрих справ було зроблено ним у розбудові школи. Він був активним учасником Стрийської хорової капели «Ватра». На даний час Роман Андрійович Сенишини знаходиться на заслуженому відпочинку. Його завжди можна побачити на домашніх матчах стрийської «Скали» та на ветеранських футбольних турнірах, які проводяться у нашому місті.
Баб’як Іван Богданович. Народився 28 липня 1938 року у с. Дуліби. Футболом пан Іван захопився ще у шкільні роки. Він неодноразово виступав за шкільну команду своєї школи. Футбольні вболівальники старшого віку добре пам’ятають захисника стрийських команд «Спартак» та «Авангард» Івана Баб’яка. Згодом Іван Богданович успішно виступав за збірні команди Стрия та Добрян на різноманітних футбольних турнірах.
Хотів би відзначити, що стрийський «Авангард» у ті часи був однією з найсильніших команд нашої області і завжди вважався фаворитом будь-яких змагань. Наша команда неодноразово була серед призерів першості області. У 1965 році Львівський обласний спорткомітет визначив «33 гвардійці львівського футболу». Відрадно, що у цей список був включений і Іван Богданович Баб’як. Усе своє життя пан Іван пропрацював на Стрийському заводі «Металіст» та виступав за цю футбольну заводську команду на різноманітних турнірах.
Зараз Іван Богданович Баб’як перебуває на пенсії. Але і сьогодні він завжди цікавиться футболом, особливо, який проходить на Стрийщині. На кожному домашньому матчі ФК «Скала» (Стрий) пан Іван приходить зі своїми друзями, такими ж як і він ветеранами стрийського футболу, і палко підтримує футболістів стрийської «Скали». Відвідує він і рідний сільський стадіон с. Дуліби, де проводить свої домашні матчі сільська команда. Він не залишає надії , що стрийська «Скала» знову буде представляти Стрий у першій українській лізі.
Демчишин Ярослав Васильович. Народився 26 вересня 1939 року у м. Стрий. Ветеран стрийського футболу. Футболом захопився ще у шкільні роки. Згодом у юнацьких роках виступав у різноманітних командах, у тому числі у стийському «Авангарді» та дрогобицькому «Нафтовику». Грою Ярослава Васильовича захоплювалися справжні майстри футболу. На полі він боровся до останніх хвилин. Разом з командами, у яких виступав, пан Ярослав ставав призером різноманітних футбольних турнірів. Згодом виступав у стрийському «Локомотиві», який представляв вагоноремонтний завод.
На той час ця команда була однією з найсильніших в області. У завоюванні футбольною командою «Локомотив» другого місця у першості Львівської області є чимала заслуга Ярослава Васильовича Демчишина. На даний час він перебуває на заслуженому відпочинку.Пан Ярослав є частим гостем на Стрийському центральному міському стадіоні «Сокіл» та моршинському міському стадіоні «Медик», де він разом зі своїми однолітками вболіває за стрийську та моршинську «Скалу».
Мені дуже приємно завжди бачити на домашніх матчах стрийської «Скали» та на різноманітних ветеранських турнірах з футболу наших старійшин стрийського футболу. Хочу побажати їм довгих років життя, здоров’я, та усіляких гараздів. Хай щастить Вам та Вашим рідним в усьому!
Михайло Олійник.
Фото автора
{mosloadposition user8}
