Трофеї Ярослава Піцика
Аби потрапити в газету, треба бути або цікавим співрозмовником, або непересічною особистістю. Сьогоднішній герой статті, не зважаючи на свій юний вік, відповідає одразу двом цим критеріям.
Мешканець Ланів Соколівських Ярослав Піцик (на фото) привернув нашу увагу у першу чергу своїми спортивними здобутками. Ярослав вже два роки серйозно займається спортом, відвідуючи футбольну секцію при ДЮСШ-Стрий. За цей час він зіграв багато матчів та здобув декілька трофеїв. А нещодавно хлопець повернувся із Польщі, де на міжнародному турнірі його футбольна дружина завоювала третє місце.
Змагання відбувалися з 28 січня по 4 лютого у місті Щитно. За головний трофей боролися двадцять шість команд (двадцять чотири – з Польщі та дві – з України). Їх розділили на дві підгрупи по тринадцять команд в кожній. По дві найсильніші команди вийшли до наступного раунду. Представники Стрийщини у своїй підгрупі посіли другу сходинку і тому успішно кваліфікувалися до квартету найкращих.
У підсумку стрийські футболісти стали третіми, друге місце дісталося представникам спортивної школи Нового Роздолу, а переможцями турніру стали господарі змагань. Спортсмени Стрийщини отримали медалі, кубок і комплект спортивної форми. Звичайно, нам цікаво було дізнатися про другу сторону медалі – фінансову складову цієї перемоги.
Ярослав розповів, що всі витрати, пов’язані з проїздом, проживанням юних футболістів, лягли на плечі їхніх батьків. Загалом турне до Польщі обійшлося у дві тисячі гривень з особи. Перетнувши польсько-український кордон, наші хлопчаки першу ніч провели в стінах української школи. Ночували на матрацах в ігровій кімнаті. Наступного дня їх поселили в готелі, де вони жили до завершення змагань. Поляки дуже добре приймали гостей з України. Зокрема, часто навідувалися до готелю, приносили гостинці.
Виявляється, Ярослав до Польщі їздив не вперше. Це був вже його третій виїзд за межі нашої держави. Двічі він виступав на подібних турнірах у місті Ланцут. А ще не раз доводилось захищати честь школи на змаганнях у Миколаєві, Дрогобичі, Новому Роздолі. За свою дворічну спортивну кар’єру наш земляк завоював три медалі та декілька грамот, а на турнірі з нагоди Дня Стрия минулого року отримав статуетку, як кращий півзахисник.
Аби потрапити до основного складу команди, Ярослав багато та цілеспрямовано тренується. Заняття відвідує тричі на тиждень (вівторок, четвер, субота). Одне тренування триває дві години (з 15.30 до 17.30). За цей час спортсмени встигають зробити розминку, займаються бігом, качають прес, грають у гандбол та міні-футбол. За процесом уважно стежить тренер Артур Володимирович, який час від часу дає настанови своїм вихованцям, а пізніше робить аналіз їхніх дій на полі, вчить азам гри, відпрацьовує з ними комбінаційні елементи, шліфує майстерність пробиття штрафних ударів та інше. Головною метою роботи тренера, є пошук талановитих гравців, яких наставник готує до вступу у спортивні школи вищого рівня – спортшколи ФК «Моршин» та ФК «Карпати». До речі, навчання в ДЮСШ-Стрий безкоштовне.
Завершуючи розповідь про спортивні уподобання учня сьомого класу Ярослава Піцика, слід відзначити його успішні виступи на змаганнях шашкістів. Ярослав – багаторазовий призер першості Ланів Соколівських, двічі ставав чемпіоном рідного села. Проте грати у футбол йому подобається більше. Каже, що мріє вивчитися на тренера та відродити славну подорожненську «Свічу».
Наша розповідь про Ярослава Ярославовича Піцика була б неповною, якщо не згадати про ще одне його захоплення. Ярослав віднедавна ще й заядлий мисливець. Цією захопливою справою хлопець зацікавився, коли довідався, що аби вполювати зайця не обов’язково треба мати рушницю. Вистежити здобич можна по слідах, а тоді лови її на сільце, чи дротяну удавку.
Разом з приятелями Ярослав подався у луг біля річки, де запримітив декілька заячих стежок. Далі наш герой звернувся за допомогою до тата, який виготовив для сина мисливські знаряддя. Залишалося розставити пастки, що й було зроблено. І що ви думаєте? За декілька днів мисливець-новачок отримав перші плоди від своєї праці – 12 лютого Ярослав упіймав лисицю!
Здійснюючи разом із собакою обхід своїх мисливських угідь, хлопець запримітив у сніговій кучугурі звірячі вуха. Підійшовши ближче, наш герой побачив лисицю, яка намагалася перегризти удавку, що міцно затисла їй шию. Підходити до озлобленого хижака було небезпечно, тому Ярослав відігнав подалі собаку Цигана і негайно зателефонував батькові. Татові теж довелося помучитися, доки спромігся взяти лисицю у полон.
Лише притиснувши до землі рогаткою голову, він зумів зв’язати ноги звіра, а тоді вкинув його до мішка. Здобич принесли додому, де і умертвили. Лисиця виявилася живучою. За деякий час вона віджила. А коли її повторно позбавили життя, то вона ще дві години билася у конвульсіях. З неї вже шкіру зняли, а вона ще сіпалася. Ось такий оригінальний трофей здобув Ярослав минулої неділі. Каже, буде мамі на комір.
Які здобутки чекають на Ярослава Піцика у майбутньому, ми не знаємо. Проте викликає захоплення його цілеспрямованість та наполегливість. Так тримати, Ярославе!
Ігор Борщик.
Фото автора
