13 ЛИСТОПАДА, У РЕАБІЛІТАЦІЙНОМУ ЦЕНТРІ «НАЗАРЕТ», ЩО ДІЄ В СЕЛІ ДОБРІВЛЯНИ ДРОГОБИЦЬКОЇ ГРОМАДИ, ПАНУВАЛА ОСОБЛИВА АТМОСФЕРА. БУЛО ТЕПЛО НЕ ЛИШЕ ВІД ЩЕДРИХ СОНЯЧНИХ ПРОМЕНІВ, А Й ВІД ЛЮДСЬКОГО ТЕПЛА  –  ТЕПЛА ТИХ, ХТО СВОЄЮ ПРАЦЕЮ Й ЖЕРТОВНІСТЮ СТВОРЮЄ УМОВИ ДЛЯ ВІДНОВЛЕННЯ УКРАЇНСЬКИХ ЗАХИСНИКІВ ТА ВСІХ, ХТО ПОСТРАЖДАВ ВІД ВІЙНИ.

В закладі відбулося освячення нового сучасного залу адаптивного спорту та фізичної реабілітації, який стане простором фізичного і соціального відновлення для ветеранів, людей із залежностями та тих, хто пережив травматичний досвід.

Варто зазначити, РЦ “Назарет” став тим місцем, де військові повертають внутрішню рівновагу, знаходять новий сенс життя та спокій і навіть вчаться заново ходити. Непросто це вдається, але поруч завжди є ті, хто підтримає.

Тож на сьогоднішньому заході з освячення залу промовистими були саме посмішки воїнів  –  попри біль і втому вони відчувають, що не залишені наодинці, що поруч є команда, готова підтримати, вислухати та допомогти.

Облаштувати зал адаптивного спорту вдалося завдяки спільним зусиллям центру «Назарет», Карітасу Самбірсько-Дрогобицької єпархії УГКЦ, благодійної ініціативи «МХП Громаді», жертводавців із Польщі та інших благодійників, які об’єдналися навколо ідеї допомоги тим, хто потребує відновлення.

Учасниками урочистого освячення залу стали директор БФ «Карітасу» СДЄ о.Ігор Козанкевич, представник консульства Республіки Польща у Львові Міхал Богданович, заступник міського голови Дрогобича Юрій Кушлик, працівники «МХП Громаді», а також партнери, доброчинці та військові.

Освячення провів отець Василь Білас  –  душпастир, що опікується духовною стороною підопічних центру. Відтак присутні ділилися досвідом співпраці та враженнями від побаченого результату.

Поруч із новим реабілітаційним залом на території «Назарету» вже діє секція рукопашного бою. Тут тренуються ветерани, які проходять фізичне відновлення. Заняття проводить професійний тренер, також ветеран війни Андрій Вихованець. Його підопічні демонструють чудові результати на турнірах різного рівня, зокрема на національних. За словами тренера, він бачить, як ті, хто приходять ослабленими після поранень, поступово відновлюють силу, повертають упевненість у собі та досягають не тільки доброї фізичної форми, а й успіхів на змаганнях.

Під час презентації, а згодом і під час підсумкової пресконференції, гості не приховували емоцій. Зокрема Міхал Богданович зізнався, що приїхав сюди вперше і побачене стало для нього «приємним шоком»  –  настільки вражаючою виявилася масштабність робіт, атмосфера турботи й віри, яка панує у центрі.

А вражатися тут справді є чому. Отець Ігор Козанкевич говорив не лише про новостворений зал, а й поділився планами на майбутнє та показав локації, де ці плани вже почали втілюватися в життя. Зокрема гості оглянули реконструкцію старих приміщень колишньої військової частини, де постане сучасний центр протезування, кабінети фізичної, арт- та ерготерапії та хоспіс. Частина цих приміщень уже на стадії відбудови. Також поруч планується облаштування майстерні в одному з напівзруйнованих приміщень.

Як зауважив у своєму слові заступник міського голови Дрогобича Юрій Кушлик, символічно, що центр діє на території колишньої військової частини, де колись стояли ракети С-300, націлені проти Європи. Тепер на цьому місці, відновленому фактично з руїн після занепаду, зцілюють, а не ціляться. «Це найкраще свідчення того, що український народ прагне миру і творить добро»,  –  підкреслив посадовець.

Отець Ігор Козанкевич пригадав історію створення реабілітаційної установи, якій уже понад два десятиліття. Тоді, 21 рік тому, в регіоні не існувало жодного подібного закладу для узалежнених. Не було досвіду роботи з людьми, що потребують такої реабілітації, бракувало фахівців і ресурсів. Але, як зазначив отець Ігор, усе почалося з одного кроку. «Коли ти пробуєш зробити цей перший крок  –  навіть без ресурсів, без певності,  –  Господь завжди посилає тих, хто допоможе. З’являються люди, які бачать результати та хочуть підтримати»,  –  наголосив він.

Директор “Карітасу” СДЄ поділився спогадами, як на початках доводилося зіштовхуватися з нерозумінням і навіть спротивом. Траплялося, що суспільство відверталося від людей із залежностями  –  доходило до абсурдних випадків, коли на мешканців центру писали заяви лише через те, що вони їхали громадським транспортом до місця реабілітації.

Але, попри все, команда «Назарету» не опустила рук. Завдяки підтримці благодійників і партнерів на великій території почали втілюватися нові програми  –  зокрема, проєкт «Наша хата», де нині проживає п’ятнадцятеро бездомних людей. Також під опікою “Карітасу” Самбірсько-Дрогобицької єпархії УГКЦ діє «Наша хата» і у Дрогобичі, де проживає ще 25 бездомних осіб.

Міська влада передала в безоплатне користування центру 32 га землі. Сьогодні на місці колишніх руїн виростають нові сучасні будівлі з сучасною інфраструктурою.

Як наголосив директор РЦ “Назарет” Віктор Романяк, важливу роль у цих перетвореннях відіграє підтримка благодійників, зокрема з-посеред представників бізнесу. А також людей, які докладаються своїми професійними вміннями. Саме в людях тут завжди є потреба.

Серед напрямів реабілітації у «Назареті»  –  іпотерапія, яку проводять за допомогою коней. Нині коней вже троє, але лише один іпотерапевт, тож центр постійно потребує фахівців і волонтерів. Допомогти можна по-різному  –  від участі у будівельних чи садових роботах до простої турботи про красу довкола.

Віра – як опора на шляху до одужання

Тут працюють фахівці із ментального здоров’я та п’ятеро духовників на чолі з отцем Василем Біласом, який курує духовну роботу центру. Отець Василь розповів про особливості терапії для людей із залежностями та презентував «Золоту книгу тверезості», в якій кожен охочий може записати обітницю утримання від алкоголю на певний період.

У «Назареті» зцілення починається не лише з тіла, а й із віри  –  віри тих, хто допомагає, і тих, хто прагне відновитися. Попри загалом невтішну статистику подолання залежності, тут підопічні реально долають хворобу. Хтось для цього повертається сюди кілька разів, хтось залишається на рік чи, навіть, два. На жаль, були й такі, що не змогли подолати залежність і залежність уже здолала їх. Але у “Назареті” всі отримують шанс розпочати життя з чистого аркуша. Саме тут можна побачити, що вихід є.

Центральне місце в «Назареті» займає храм. Тут шукають розради й сили ті, хто пройшов крізь війну, втрати, залежність чи біль. Як сказано у Святому Письмі: «Прийдіть до Мене, усі струджені й обтяжені,  –  і Я заспокою вас».

Своєю історією поділилася одна з присутніх на заході жінок, яка після початку повномасштабного вторгнення знайшла в “Назареті” місце тимчасового проживання, а відтак і працевлаштування. Вона розповіла, що саме тут, у храмі, віднаходила душевну рівновагу та вимолювала щасливе повернення свого чоловіка з фронту. І вимолила.

Ветерани часто приходять до «Назарету», втративши навички спілкування з цивільними, відчуваючи напругу у сім’ях чи спалахи агресії. Тут вони знаходять шлях до внутрішнього відновлення  –  через молитву, працю й творчість.

Так, отець Василь Білас, який захоплюється гончарством, окрім духовних розрад, проводить з підопічними центру терапевтичні заняття з ліпки з глини. “Це не просто мистецтво  –  це форма зцілення,- розповідає священник. Один із ветеранів, що має протези рук і ніг, зумів самостійно створити глиняний виріб на гончарському крузі. Для нього це стало моментом перемоги над страхом і безсиллям. Як пояснює отець Василь, головне тут не художня цінність, а саме процес  –  “зупинка часу”, момент повернення до себе, можливість осмислити біль і трансформувати його в силу.

Враження та підтримка партнерів

Наприкінці події відбулася пресконференція, під час якої учасники обговорили подальшу співпрацю та розвиток центру.

Зокрема Міхал Богданович відзначив, що був вражений масштабом побаченого: «Я не уявляв, куди їду, але це місце стало для мене відкриттям. Обов’язково розповім у консульстві, що такий центр заслуговує подальшої підтримки Польщі».

Представники МХП Громаді поділилися своїми враженнями від співпраці з Карітасом Самбірсько-Дрогобицької єпархії та реалізації проєкту в «Назареті». Вони наголосили, що центр “Назарет”, який вони також сьогодні побачили вперше, є унікальним у своєму напрямку. Таких установ в Україні небагато. І те, що тут працюють фахівці, які забезпечують реабілітацію на високому рівні, має велике значення для тих, хто повертається з війни та шукає шлях до відновлення. Тому такий заклад потрібно підтримувати.

Окремо підкреслили, що у структурі МХП є велика кількість військовослужбовців та мобілізованих працівників  –  близько тисячі ветеранів і приблизно три тисячі мобілізованих. Тому можливість скеровувати людей на якісну реабілітацію має для компанії особливу вагу. Тож реалізація грантових проєктів для ветеранів тут триватиме і надалі, а РЦ “Назарет” запрошено до участі в майбутніх конкурсах.

Особливо важливо, що, як розповів директор центру отець Ігор Козанкевич, РЦ «Назарет» отримав ліцензію Національної служби здоров’я України. Це дає можливість офіційно надавати професійні психіатричні та психологічні послуги. До цього часу центр існував виключно завдяки благодійним пожертвам, але тепер завдяки фінансуванню НСЗУ можна буде залучити кваліфікованих спеціалістів і стабільно утримувати персонал.

Під час зустрічі не раз наголошували: психологічна реабілітація  –  не менш важлива, ніж фізична. Адже дедалі більше українців стикаються з проблемами ментального здоров’я, і потреба у фахівцях зростає щодня.

Історії підопічних РЦ “Назарет”

Своєю історією поділився Ігор із Черкащини  –  ветеран, який зазнав важкого поранення під Бахмутом. Його привезли до «Назарету» у стані повного паралічу. Фактично лежачий, він завдяки наполегливій праці реабілітологів та власній вірі в одужання знову став на ноги.

Сьогодні Ігор ходить самостійно, і кожен його крок  –  це доказ сили духу та професіоналізму фахівців центру.

Ще одна мешканка «Назарету»  –  Ганна з Херсона. Під час евакуації автомобіль потрапив під обстріл, унаслідок чого загинув чоловік Ганни, а жінка втратила ногу, важких поранень зазнав син. Їх знайшли українські військові, після тривалого лікування вона разом із сином потрапила до реабілітаційного центру в Добрівляни. Сьогодні Ганна має протез, і мало хто здогадується, що вона ходить саме на ньому.

Жінка активно долучається до життя спільноти: доглядає за клумбами, садить квіти, займається рукоділлям. Каже, що тут  –  уперше за довгий час  –  відчула душевний спокій.

РЦ “Назарет” – унікальний заклад, якому немає аналогів у регіоні

“Назарет” є унікальним сучасним центром духовно-психологічного оздоровлення та відновлення, що надає допомогу у подоланні алкогольного, наркотичного та ігрового узалежнень.

Сьогодні війна ставить нові виклики й «Назарет» з кожним новим проєктом перетворюється на потужний центр реабілітації, який змінює людські долі й повертає віру у майбутнє.

Віра ЧОПИК