ЗАКОРДОННИЙ ВОЯЖ АНСАМБЛЮ «СТРИЯНОЧКА»
{mosimage}Є категорія людей, з якими можна говорити про їхнє життя, вподобання, світогляд, улюблену справу годинами. До них належить керівник ансамблю народного танцю «Стрияночка», викладач вищої категорії, член асоціації хореографів України, заслужений діяч естрадного мистецтва України Олексій Боровницький. Темою для спілкування стала поїздка наших земляків до Німеччини в місто-побратим Стрия Дюрен на святкування Дня міста.
– Олексію, такий обмін колективами став традиційним?
{mosimage}Так,
«Стрияночка» вже вчетверте поспіль у вересні відвідує німецьких друзів.
Наша поїздка тривала 4 дні. Попри виступи на різних танцювальних
майданчиках, ми мали змогу поспілкуватися з іншими колективами, також
було декілька офіційних зустрічей, зокрема в мерії Дюрена з бургомістром
Полем Ларю та його заступниками. Зі Стрия в делегації, окрім нашого
колективу, були: директор ЗОШ №6, депутат Стрийської міської ради Лідія
Стасенко, її заступник Галина Білецька, депутат Львівської обласної ради
Зіновій Карпінський. До речі, саме Зіновій Євстахович надав фінансову
допомогу на поїздку. Завжди сприяють у таких заходах і директор
Стрийської дитячої школи мистецтв Зеновій Куйбіда та завуч школи Марія
Дицька. Вагому допомогу також надає начальник Стрийського міського
відділу культури Богдан Бойко.
{mosimage}– Танець – це маленька модель життя в
декількох хвилинах зі своїми емоціями та переживаннями. Чим дивувала
«Стрияночка» в Дюрені?
До таких закордонних поїздок, попри основну
програму, готуємо завжди нові танці. Цьогоріч – це «Гуцулія» та
«Український вітальний». У репертуарі основного складу колективу 15
хореографічних постановок. Щоб брати участь у фестивалях, конкурсах,
закордонних поїздках треба займатися не менше 5-6 років, «відточувати»
свою майстерність щодня не менше 3-х годин. Загалом у різних групах
колективу «Стрияночка», яким керую я разом із мамою – Оленою
Боровницькою, займається майже 100 чоловік. Та основний склад колективу –
це 20 танцюристів, які, як Ви правильно зауважили, своїми емоціями та
переживаннями втілюють на сцені український дух, патріотизм. Цим і
дивуємо, і чаруємо глядачів різних країн.
{mosimage}– Слідкуючи за виступами «Стрияночки», бачу ведете доволі активне гастрольне життя?
Наскільки
активне – судіть самі. Жодне зі свят у нашому місті не обходиться без
«Стрияночки». Постійно беремо участь у обласних, всеукраїнських і
міжнародних фестивалях чи конкурсах. Наприклад, у серпні відвідали
польське місто Закопане, теж побратим Стрия. Щоправда там ми виступали
як гості, оскільки положення Міжнародного фестивалю фольклору
регламентувало вік учасників від 18 років, а у нашому колективі ще не
всі досягли повноліття. Проте ми гідно представили нашу державу. Казали,
якби «Стрияночка» брала участь у фестивалі, то І місце Грузія розділила
б з Україною. Особливо хочу відзначити професіоналізм хлопців у
колективі.
Далі була Німеччина. У неділю, 30 вересня, ми виступали на
конкурсі в славнозвісному с. Підкамінь Бродівського р-ну, наступна
неділя – в Яворові і так розписано до кінця року.
{mosimage}– Виходить, що для Вас танець – це життя?
Скільки
себе пам’ятаю – танцюю. У шкільні роки займався бальними танцями у
клубі «Софія». а потім у ансамблі «Стрияночка» у школі мистецтв. Тому з
вибором професії питання у мене навіть не виникало. З 20 років, що існує
колектив «Стрияночка», вже 10 років керую ним. У свій час хореографією
на день займався по 6 годин. І своїм вихованцям кажу: щоб досягти
певного рівня – потрібна копітка, рутинна, щоденна робота. Тішуся, коли
учасники нашого ансамблю обирають професію, пов’язану з танцями. Колись
аналізував, що два роки хтось зі «Стрияночки» вступає на хореографію.
{mosimage}Так,
«Стрияночка» вже вчетверте поспіль у вересні відвідує німецьких друзів.
Наша поїздка тривала 4 дні. Попри виступи на різних танцювальних
майданчиках, ми мали змогу поспілкуватися з іншими колективами, також
було декілька офіційних зустрічей, зокрема в мерії Дюрена з бургомістром
Полем Ларю та його заступниками. Зі Стрия в делегації, окрім нашого
колективу, були: директор ЗОШ №6, депутат Стрийської міської ради Лідія
Стасенко, її заступник Галина Білецька, депутат Львівської обласної ради
Зіновій Карпінський. До речі, саме Зіновій Євстахович надав фінансову
допомогу на поїздку. Завжди сприяють у таких заходах і директор
Стрийської дитячої школи мистецтв Зеновій Куйбіда та завуч школи Марія
Дицька. Вагому допомогу також надає начальник Стрийського міського
відділу культури Богдан Бойко.
{mosimage}– Танець – це маленька модель життя в
декількох хвилинах зі своїми емоціями та переживаннями. Чим дивувала
«Стрияночка» в Дюрені?
До таких закордонних поїздок, попри основну
програму, готуємо завжди нові танці. Цьогоріч – це «Гуцулія» та
«Український вітальний». У репертуарі основного складу колективу 15
хореографічних постановок. Щоб брати участь у фестивалях, конкурсах,
закордонних поїздках треба займатися не менше 5-6 років, «відточувати»
свою майстерність щодня не менше 3-х годин. Загалом у різних групах
колективу «Стрияночка», яким керую я разом із мамою – Оленою
Боровницькою, займається майже 100 чоловік. Та основний склад колективу –
це 20 танцюристів, які, як Ви правильно зауважили, своїми емоціями та
переживаннями втілюють на сцені український дух, патріотизм. Цим і
дивуємо, і чаруємо глядачів різних країн.
{mosimage}– Слідкуючи за виступами «Стрияночки», бачу ведете доволі активне гастрольне життя?
Наскільки
активне – судіть самі. Жодне зі свят у нашому місті не обходиться без
«Стрияночки». Постійно беремо участь у обласних, всеукраїнських і
міжнародних фестивалях чи конкурсах. Наприклад, у серпні відвідали
польське місто Закопане, теж побратим Стрия. Щоправда там ми виступали
як гості, оскільки положення Міжнародного фестивалю фольклору
регламентувало вік учасників від 18 років, а у нашому колективі ще не
всі досягли повноліття. Проте ми гідно представили нашу державу. Казали,
якби «Стрияночка» брала участь у фестивалі, то І місце Грузія розділила
б з Україною. Особливо хочу відзначити професіоналізм хлопців у
колективі.
Далі була Німеччина. У неділю, 30 вересня, ми виступали на
конкурсі в славнозвісному с. Підкамінь Бродівського р-ну, наступна
неділя – в Яворові і так розписано до кінця року.
{mosimage}– Виходить, що для Вас танець – це життя?
Скільки
себе пам’ятаю – танцюю. У шкільні роки займався бальними танцями у
клубі «Софія». а потім у ансамблі «Стрияночка» у школі мистецтв. Тому з
вибором професії питання у мене навіть не виникало. З 20 років, що існує
колектив «Стрияночка», вже 10 років керую ним. У свій час хореографією
на день займався по 6 годин. І своїм вихованцям кажу: щоб досягти
певного рівня – потрібна копітка, рутинна, щоденна робота. Тішуся, коли
учасники нашого ансамблю обирають професію, пов’язану з танцями. Колись
аналізував, що два роки хтось зі «Стрияночки» вступає на хореографію.
Для нас, керівників – це найкраща оцінка того, що ми робимо. Справді,
для мене танець – життя. Танцюючи, людина дозволяє собі розкіш бути
самим собою. Хтось з великих влучно зазначив: «Хоча життя і не
складаєтьсяз з одних лише танців, зате справжній танець – як усе життя».
Я націлюю своїх вихованців: не намагайтеся танцювати краще всіх,
старайтеся танцювати краще себе самого. Танець – це радість і
задоволення. Якщо ні – це фізкультура.
для мене танець – життя. Танцюючи, людина дозволяє собі розкіш бути
самим собою. Хтось з великих влучно зазначив: «Хоча життя і не
складаєтьсяз з одних лише танців, зате справжній танець – як усе життя».
Я націлюю своїх вихованців: не намагайтеся танцювати краще всіх,
старайтеся танцювати краще себе самого. Танець – це радість і
задоволення. Якщо ні – це фізкультура.
Наталія КАРПЕНКОВА
