Знайдено власноручні креслення будинку мрії Тараса Шевченка

– Пане Ярославе, з чого почалася Ваша колекція?
З «Кобзаря» 1874 року видання та двох друзів — нині покійного Юрія
Бородавки та Зеновія Лисовича — з якими ми й створили Українське
Братство шанувальників Т. Шевченка. Наголошую, «Українське», бо є ще
аналогічне в Польщі. До речі, це найстаріший екземпляр в нашій колекції.
Є у нас «Кобзар» розміру сірникової коробочки, є на різних мовах.
Тільки в Стрию знаходиться 150 репродукцій картин пензля Тараса
Шевченка, які мало хто знає.

Великого Кобзаря без перебільшення можна
назвати одним з найвидатніших майстрів українського живопису та графіки,
основоположником критичного реалізму в українському образотворчому
мистецтві. Своєю майстерністю він не поступався перед художниками свого
часу. У багатьох мистецьких творах Шевченко поставив і блискуче
розв’язав ряд ідейних і художніх завдань, які не були поставлені жодним
його сучасником-живописцем чи графіком. Шевченко у реалістичному
відтворенні дійсності попереду митців першої половини ХІХ століття. Він
не тільки оспівує в своїх художніх творах селянина-кріпака, а й засуджує
існуючий суспільний лад.
За життя Т.Шевченка лише дві його роботи, та й то учбові, зберігалися в
музеї «Академії художеств», а решта належала приватним власникам,
замовникам або колекціонерам і була недоступна для широкого глядача. В
зв’язку з арештом Шевченка в 1847 році й царською забороною малювати
його твори, які зберігалися в приватних збірках, були приховані, а
подекуди й знищені  власниками заради особистої безпеки.

А сам митець у
роки заслання не підписував свої твори і лиш на окремих аркушах ставив
малозрозумілу для необізнаних людей монограму у вигляді римської цифри
«три», підкресленої рисками зверху і знизу, що можна було одночасно
читати і як «Т», і як «Ш»; в листах до друзів з метою конспірації він
називав свої малюнки «кусками матерії».
{mosimage}- Як часто і яким чином поповнюється фонд «Шевченківської світлиці»?
Такої статистики я не веду. А експонати потрапляють до нас різними
шляхами. Раніше більшість я купував на так званих «блошиних ринках», які
є у будь-якому місті, друзі привозять бо знають, що немає кращого
подарунка для мене, ніж будь-що, пов’язане з Шевченком. Останні роки є
така тенденція, що пересічні стрияни, знаючи про наше товариство, й самі
зголошуються та приносять нам, тобто передають у дар Братства, ті чи
інші речі.

Ось тільки за 2011 рік  наші фонди поповнилися двома
портретами Тараса Шевченка від стриян Юрія Криськіва та Ольги Фокшейн;
«Кобзарем» 1914 року видання від Климентія Михайлюка; книгою Степана
Смальстоцького  «Тарас Шевченко – інтерпретації» (видана у Варшаві 1934
року), яку подарувала мешканка с. Добрівляни, колишня вчителька
української мови та літератури Надія Дяк; двома колекційними монетами
номіналом 5 гривень: «останній шлях Кобзаря» та «50 років національній
премії Т. Шевченка» від головного технолога Банкнотної фабрики України
Віктора Салія.

Також при сприянні приватної друкарні «Рій» Романа Тура
ми видали кілька брошур, а Юрій Кришталь допоміг в оформленні «нового
обличчя» світлиці. Зовсім недавно випадково на ринку в Стрию придбав 
бюст Тараса Григоровича, датований 1900 р. Можу сміливо сказати, що це
перше погруддя поета в Галичині невідомого скульптора. Зараз активно
працюю з архівами й хочу з’ясувати його ім’я. Є припущення, що це
Кузневич, який на початку ХХ ст. був на наших теренах і виготовляв для
доктора Олесницького барельєф його доньки.  Ось так гуртом і примножуємо
славу Великого Кобзаря.
– Ви відкрили для широкого загалу унікальну графічну спадщину, таку як екслібриси шевченківської тематики.
Це дійсно дуже цікава й мало вивчена тема. Життя і творчість геніїв
завжди надихали митців нових поколінь на зображення їх особистостей,
відтворення духу їхньої діяльності у різних видах мистецтва. Притаманне
це й елітарному жанру графіки – книжковому знаку, або, як його
називають, екслібрису, який ставлять власники бібліотек на томи свого
зібрання.  Зазначу, що Тарас Шевченко є улюбленим образом бібліофілів та
художників-екслібрисистів.

Вперше екслібриси шевченківської тематики
з’явилися в Україні на початку ХХ століття. І зараз це сміливо можна
назвати явищем мистецтва. Ілюстративні екслібриси Шевченкіани можна
класифікувати на орнаментально-декоративні, портретні та сюжетні, де
зображуються архітектурні споруди і місця, пов’язані з життям поета,
ілюструються його творами. Взагалі, це треба бачити на власні очі. У нас
в світлиці можна ознайомитися з багатьма роботами різних художників,
екслібриси яких вивірені на естетичну довершеність і змістовність.  
{mosimage}- На якій стадії Ваша ідея щодо відкриття повноцінного музею Тараса Шевченка в м. Стрию?
Працюємо в цьому напрямку «в поті чола». Та вам, журналістам, тільки
розкажи й вийде по-секрету всьому світу. Бачу як ваші очі «загорілися», а
я ж красивим жінкам не вмію відмовляти (тут пан Ярослав хитро
посміхається, а я червонію, – прим. автора). Ідея набула нової форми
після того, як я натрапив у одному з томів видання 1963 р. присвяченого
125-літтю з дня народження Тараса Шевченка на креслення власноручно
зроблене та ще й з помітками самого Кобзаря хатини його мрії, яку він
планував побудувати.

По-перше, це відкрило ще одну грань його таланту,
як архітектора, по-друге, наштовхнуло мене на думку побудувати за цим
кресленням музей, де б і були розміщені всі накопичені експонати. Я і
місце в центрі Стрия придивився. Тепер залежатиме від влади міста,
депутатів і громадськості, меценатів чи матеріалізується ця мрія. Зараз
мій однодумець і колега Лев Рішко за цими креслюнками робить макет
будинку мрії Тараса Шевченка, який при першій кращій нагоді ми
представимо широкому загалу.
– Що традиційно до шевченкових днів у березні репрезентує Ваше Братство?
От якраз ми намагаємося бути не традиційними. Тому не тільки в дні, коли
всі згадують про чергові роковини Тараса Шевченка пропагуємо все
українське, а саме Кобзар був справжнім українцем, намагаємося, як
колись казали, «нести в маси», ні краще сказати: займаємося
«просвітництвом», проводячи відкриті уроки літератури й історії в нашій
світлиці для школярів Стрия. До речі, скористаюся можливістю й за
допомогою вашої газети запрошу до співпраці вчителів: приходьте самі,
приводьте учнів, я залюбки поділюся своїми знаннями й покажу та розкажу
чимало цікавого, чого в жодному підручнику не прочитати.

Також можемо
надати сформовану пересувну виставку  «Шевченко і світове малярство» 
для розміщення в різних установах, учбових чи навіть медичних закладах.
Справжнє, велике мистецтво має належати всім – це моє глибоке
переконання. Ще клопочу, щоб у нашому парку, який носить ім’я Шевченка,
нарешті завершили алею навколо пам’ятника. Це можуть зробити й
сусіди-підприємці, які в парку мають бізнес, якщо в міському бюджеті
немає коштів. Та найголовніше — до 2014 року, коли відзначатимемо
200-річчя з дня народження Кобзаря, встигнути втілити в життя ідею
відкриття музею. Тоді б я вважав, що не дарма прожив життя.