У ЦЕНТРІ «ІХСАН «ЩИРІСТЬ» У ДРОГОБИЧІ НАГАДАЛИ ПРО ДЕПОРТАЦІЮ КРИМСЬКИХ ТАТАР ТА СУЧАСНІ РЕПРЕСІЇ
ДО 82-Х РОКОВИН ДЕПОРТАЦІЇ КРИМСЬКОТАТАРСЬКОГО НАРОДУ 18 ТРАВНЯ У ДРОГОБИЧІ В КУЛЬТУРНОМУ ЦЕНТРІ КРИМСЬКИХ ТАТАР «ІХСАН «ЩИРІСТЬ» ВІДКРИЛИ ТЕМАТИЧНУ ІНСТАЛЯЦІЮ, ПРИСВЯЧЕНУ ТРАГЕДІЇ МАСОВОГО ВИСЕЛЕННЯ 1944 РОКУ ТА СУЧАСНИМ РЕПРЕСІЯМ, ЯКІ НИНІ ПЕРЕЖИВАЮТЬ КРИМСЬКІ ТАТАРИ В ОКУПОВАНОМУ КРИМУ.
Інсталяція покликана не лише нагадати про одну з найтрагічніших сторінок історії кримськотатарського народу, а й провести паралель між подіями минулого та сьогоденням.
У центрі композиції – жінка з немовлям на руках і невеликим клунком речей. Цей вузлик символізує все життя, яке люди були змушені залишити за лічені хвилини після приходу радянських військових. Від постаті жінки простягаються сліди до товарного вагона – символу депортації, якою у травні 1944 року радянська влада вивезла цілий народ із рідного Криму. На жаль, жінка і немовля не пережили цієї “подорожі”…

Автори інсталяції наголошують: це також історія про тисячі смертей у дорозі. Людей везли у переповнених вагонах для худоби без води, їжі та медичної допомоги. Багато депортованих, зокрема діти та старші люди, не пережили дороги.
Під час презентації представники громади розповіли, що депортація починалася на світанку – родинам давали лише кілька хвилин на збори. Через страх, що їх ведуть на розстріл, люди часто брали із собою тільки найцінніше для них – Коран, залишаючи дім, майно та все своє попереднє життя.
Окрему частину експозиції присвятили сучасним подіям у Криму після російської окупації. У матеріалах інсталяції йдеться про нову хвилю переслідувань кримських татар, арешти, сфабриковані справи та репресії проти активістів і жінок.

Організатори нагадують: після 2014 року частина кримськотатарських родин була змушена вдруге залишити Батьківщину. Саме тоді у Дрогобичі сформувалася місцева кримськотатарська громада.
Попри трагічний зміст, відеопрезентація, яка супроводжує інсталяцію, завершується словами надії про повернення додому та вірою в те, що «тирани не вічні».
Віра ЧОПИК
Читайте також:
«Іхсан – Щирість»: від першого прихистку до культурного центру киримли в Дрогобичі